Кебабом на Близькому Сході заведено вважати будь-яке смажене м’ясо на грилі, навіть шашлик. Проте ми звикли думати, що кебаб — м’ясо з овочами у лаваші. Зрештою, у всьому світі кебаб асоціюється також з окремою стравою, яку обов’язково подають з лавашем чи хлібом. Тож сьогодні ми досліджуємо, власне, історію походження популярної у всьому світі закуски — кебабу.
Перший кебаб
Подейкують, що перший кебаб створив турецький шеф-кухар Іскандер Ефенді ще у 19 столітті. Це був Döner кебаб, для якого Ефенді використовував вертикальну шпажку, що постійно крутилася. На ній він обсмажував шматки ягнятини. Потім готове м’ясо шеф нарізав тоненькими скибочками й подавав до лаваша і соусу. Коронна страва Ефенді швидко завоювала прихильність жителів Бурси в Туреччині та вже у 1860-х роках кебаб почали називати на честь винахідника — Іскендер Кебаб.
Європа
Звісно, рецепт дьонер кебаба турецькі іммігранти поступово почали привозити й у Західну Європу. Відтак він опинився і Німеччині, і у Греції. Тому зараз в обох країнах кебаб має власні інтерпретації й позиціонує себе як традиційна місцева кухня.
Зокрема, у Греції до сьогодні зберігся рецепт гіроса, який є найпопулярнішою вуличною їжею. Його подають з бараниною та яловичиною, червоною цибулею, петрушкою, грецьким йогуртом, смаженою картоплею та загортають усе це у лаваш.
А от щодо Німеччини, то кебаб популяризував Кадір Нурман, що теж був ліванським іммігрантом. Він подавав шашлик з рисом та овочами й загортав це у твердий хліб. Це було досить актуальною вуличною їжею, адже на той час місцеві робітники шукали швидкий перекус, який можна їсти прямо на ходу. Крім того, таке поєднання інгредієнтів було висококалорійним, а тому страва швидко прижилася на вулицях Берліну.
До речі, дехто називає Нурмана винахідником кебаба, адже саме він вивів страву на новий рівень. На момент його смерті у Німеччині було понад 16 000 торгових точок із щорічним продажем понад 2,5 млрд євро. Тільки уявіть якими темпами розвивалася культура споживання кебабу.
Америка
Своя інтерпретація кебаба є також і в мексиканців. Тільки у них страва більше схожа на бутерброди. Йдеться про тако та буріто. Цими рецептами вони також завдячують туркам та ліванцям, що масово іммігрували до Мексики у 20 столітті.
До 1970-х років м’ясо в лаваші набувало популярності й у Чикаго та Нью Йорку, цього разу завдяки хвилі грецьких іммігрантів, що на той час вже мали власний варіант кебабу — гірос. Зокрема, Джордж Апостол відкрив завод виключно для виробництва великої кількості гіросів, які масово постачав у ресторани по всіх штатах Америки.
Сьогодні кебаб — одна з найпопулярніших страв у світі, яка чи не в кожній країні має свою адаптацію до місцевої кухні. Скажімо, шиш-кебаб і шаурма, дьонер і люля. А в Україні тепер ще й піта, що фактично є ізраїльським варіантом шаурми. Тож скоро напишемо для вас окремий матеріал про те, чим же відрізняються усі ці страви. Дочекайтеся!
